Давньоанглійська рунічна поема

Feoh byþ frofur fira gehwylcum;
sceal ðeah manna gehwylc miclun hyt dælan
gif he wile for drihtne domes hleotan.

Багатство це розрада кожному.
Але кожен мусить роздавати його щедро,
якщо хоче честі перед Господом.

Ur byþ anmod ond oferhyrned,
felafrecne deor, feohteþ mid hornum
mære morstapa; þæt is modig wuht.

Тур затятий, і роги в нього величезні,
лютий звір, він бʼється рогами,
славний ходок боліт. Оце сміливе створіння.

Ðorn byþ ðearle scearp, ðegna gehwylcum
anfeng ys yfyl, ungemetum reþe
manna gehwylcum, ðe him mid resteð.

Шип дуже гострий. Для кожного
зле його схопити, і він без міри жорстокий
до всякого, хто спочиває серед них.

Os byþ ordfruma ælcre spræce,
wisdomes wraþu ond witena frofur
and eorla gehwam eadnys and tohiht.

Вуста це початок усякої мови,
опора мудрості й розрада мудрим,
і кожному благо й надія.

Rad byþ on recyde rinca gehwylcum
sefte ond swiþhwæt, ðamðe sitteþ on ufan
meare mægenheardum ofer milpaþas.

Верхи здається легко кожному, хто вдома,
і дуже сміливо тому, хто сидить згори
на міцному коні на довгих шляхах.

Cen byþ cwicera gehwam, cuþ on fyre
blac ond beorhtlic, byrneþ oftust
ðær hi æþelingas inne restaþ.

Смолоскип знайомий кожному живому по вогню,
блідому й ясному, і горить найчастіше
там, де вельможні спочивають усередині.

Gyfu gumena byþ gleng and herenys,
wraþu and wyrþscype and wræcna gehwam
ar and ætwist, ðe byþ oþra leas.

Дар приносить людям шану й хвалу,
опору й гідність, а кожному вигнанцю
він милість і прожиток, коли не лишилось нічого.

Wenne bruceþ, ðe can weana lyt
sares and sorge and him sylfa hæfþ
blæd and blysse and eac byrga geniht.

Радість має той, хто мало знає горя,
болю й журби, і хто має для себе
достаток і втіху, і дім, якого досить.

Hægl byþ hwitust corna; hwyrft hit of heofones lyfte,
wealcaþ hit windes scura; weorþeþ hit to wætere syððan.

Град це найбіліше зерно. Він падає з неба, крутячись,
вітер кидає ним, а потім він стає водою.

Nyd byþ nearu on breostan; weorþeþ hi þeah oft niþa bearnum
to helpe and to hæle gehwæþre, gif hi his hlystaþ æror.

Нужда тисне в грудях. Але часто вона стає людським дітям
і поміччю, і зціленням, якщо почути її завчасу.

Is byþ oferceald, ungemetum slidor,
glisnaþ glæshluttur gimmum gelicust,
flor forste geworuht, fæger ansyne.

Лід надто холодний і слизький без міри.
Він блищить прозоро, як скло, найбільше схожий на самоцвіт.
Це підлога, зроблена морозом, і гарна на вигляд.

Ger byþ gumena hiht, ðonne God læteþ,
halig heofones cyning, hrusan syllan
beorhte bleda beornum ond ðearfum.

Добрий рік це надія людей, коли Бог,
святий цар небес, дозволяє землі віддати
ясні плоди і заможним, і нужденним.

Eoh byþ utan unsmeþe treow,
heard hrusan fæst, hyrde fyres,
wyrtrumun underwreþyd, wyn on eþle.

Тис зовні дерево шорстке,
тверде, міцно вросле в землю, сторож вогню,
підперте корінням, радість на своїй землі.

Peorð byþ symble plega and hlehter
wlancum [on middum], ðar wigan sittaþ
on beorsele bliþe ætsomne.

Пеорд це завжди гра і сміх
серед гордих, де воїни сидять
у пивній залі, веселі разом.

Eolh-secg eard hæfþ oftust on fenne
wexeð on wature, wundaþ grimme,
blode breneð beorna gehwylcne
ðe him ænigne onfeng gedeþ.

Лосина осока найчастіше росте на болоті.
Вона піднімається з води й ранить жорстоко,
значить кровʼю кожного,
хто до неї торкнеться.

Sigel semannum symble biþ on hihte,
ðonne hi hine feriaþ ofer fisces beþ,
oþ hi brimhengest bringeþ to lande.

Сонце це завжди надія морякам,
коли вони виходять через купіль риби,
аж поки морський кінь не винесе їх на землю.

Tir biþ tacna sum, healdeð trywa wel
wiþ æþelingas; a biþ on færylde
ofer nihta genipu, næfre swiceþ.

Тір це один зі знаків. Він добре тримає вірність
князям. Він завжди йде своїм шляхом
над нічними туманами і ніколи не обманює.

Beorc byþ bleda leas, bereþ efne swa ðeah
tanas butan tudder, biþ on telgum wlitig,
heah on helme hrysted fægere,
geloden leafum, lyfte getenge.

Тополя не родить плоду. І все ж вона пускає
пагони без насіння. Вона гарна у гіллі,
висока у кроні й пишно вбрана,
обтяжена листям, і сягає неба.

Eh byþ for eorlum æþelinga wyn,
hors hofum wlanc, ðær him hæleþ ymb[e]
welege on wicgum wrixlaþ spræce
and biþ unstyllum æfre frofur.

Кінь це втіха князів перед воїнами,
жеребець, гордий копитами, коли навколо люди,
заможні верхівці, перекидаються про нього словом.
А неспокійному він завжди розрада.

Man byþ on myrgþe his magan leof:
sceal þeah anra gehwylc oðrum swican,
forðam drihten wyle dome sine
þæt earme flæsc eorþan betæcan.

Людина у радості мила своїм рідним.
Але кожен мусить підвести іншого,
бо Господь своїм присудом
віддасть цю бідну плоть землі.

Lagu byþ leodum langsum geþuht,
gif hi sculun neþan on nacan tealtum
and hi sæyþa swyþe bregaþ
and se brimhengest bridles ne gym[eð].

Вода здається людям безкінечною,
якщо доводиться пуститись на хисткому човні,
і морські хвилі їх дуже лякають,
а морський кінь не слухається вуздечки.

Ing wæs ærest mid East-Denum
gesewen secgun, oþ he siððan est
ofer wæg gewat; wæn æfter ran;
ðus Heardingas ðone hæle nemdun.

Інґа вперше побачили люди
серед східних данів, аж поки він не пішов
на схід через хвилю. Його віз біг за ним.
Так Гардинґи назвали цього героя.

Eþel byþ oferleof æghwylcum men,
gif he mot ðær rihtes and gerysena on
brucan on bolde bleadum oftast.

Дім надміру любий кожному,
якщо він може мати там те, що належить і личить,
у власній оселі, і здебільшого в достатку.

Dæg byþ drihtnes sond, deore mannum,
mære metodes leoht, myrgþ and tohiht
eadgum and earmum, eallum brice.

День це посланець Господа, милий людям,
велике світло Творця, радість і надія
заможним і бідним, і всім на пожиток.

Ac byþ on eorþan elda bearnum
flæsces fodor, fereþ gelome
ofer ganotes bæþ; garsecg fandaþ
hwæþer ac hæbbe æþele treowe.

Дуб на землі — корм, що обертається на мʼясо
для дітей людських. Він часто виходить
над купіль олуші, і відкрите море питає,
чи тримає дуб шляхетну вірність.

Æsc biþ oferheah, eldum dyre
stiþ on staþule, stede rihte hylt,
ðeah him feohtan on firas monige.

Ясен стоїть височенно, і люди його цінують.
Твердий на кореню, він утримує своє місце,
хоч і йде на нього битися багато хто.

Yr byþ æþelinga and eorla gehwæs
wyn and wyrþmynd, byþ on wicge fæger,
fæstlic on færelde, fyrdgeatewa sum.

Yr — радість і знак пошани для князів
і для кожного мужа. Він гарно сидить на коні,
надійний у дорозі, і належить до бойового обладунку.

Що означає назва, невідомо. Дікінс каже це прямо: рунічні місця в Кюневульфа не помічні, а читання, які пропонували відтоді, справи не вирішили. Строфа описує річ, яку возять при коні й лічать серед бойового обладунку, і на цьому спиняється. Рядок 86 це виправлення Гікеса, який надрукував fyrdgeacewa.

Iar byþ eafix and ðeah a bruceþ
fodres on foldan, hafaþ fægerne eard
wætre beworpen, ðær he wynnum leofaþ.

Iar — річкова риба, і все ж вона годується
на суходолі. У неї гарна оселя, оперезана водою,
і там вона живе в радості.

Слова iar чи ior поза рунічними абетками не існує. Дікінс каже це одним рядком. Строфа описує просто якусь істоту, що вдома у воді й годується на суходолі. Ґрімм читав це як вугра, і ящірка чи тритон стали б до тих самих слів. Сама літера давня й мандрівна, часта в скандинавських написах від сьомого століття. Гікес надрукував eafixa, родовий відмінок, якому нема на чому триматися, і Дікінс за Ріґером знімає кінцеве a.

Ear byþ egle eorla gehwylcun,
ðonn[e] fæstlice flæsc onginneþ,
hraw colian, hrusan ceosan
blac to gebeddan; bleda gedreosaþ,
wynna gewitaþ, wera geswicaþ.

Ear гидкий кожному мужеві,
коли тіло починає всерйоз
холонути, і мертвий бере землю
собі за бліду подругу. Плоди опадають,
радощі відходять, і людські обітниці уриваються.

Строфа ніде не називає могили. Вона каже, що стається з тілом. Могила це читання Ґрайна: він порівняв давньоскандинавське aurr, глину, і звідти взяв землю, а сама назва не трапляється ніде поза рунічними рядами. Дужка в рядку 91 це Дікінс повертає літеру, якої Гікес не надрукував.